середа, 18 березня 2015 р.

пологи в 26 тижнів вагітності

перша вагітність була легкою напевно в силу мого віку (мені було 19), пологи були швидкі. друга вагітність через 13 років виявилася складною з самого початку, хоч і дуже бажаною. 5 разів на збереженні, постійна мазня, високі лейкоцити в крові. в останню мою лежання на 26 тижні мені ставлять уколи, щоб у малюка легкі швидше дозрівали, знімали постійний тонус магнезією. в цей же час дізналася, що донька у мене плаває в животі, до цього вона все ховалася на узі. і ось в ніч на 2 березня рівно в 26 тижнів пішла вже кров у мене, лікар черговий подивився, сказав нічого страшного, вранці почалися перейми, поставили крапельницю з магнезією, відпустило. кров так і йшла. 3 березня вранці подивилася на кріслі інша лікар, теж говорить нічого страшного. ближче до ночі почав сильно боліти живіт, поставили знову магнезію, під час крапельниці починаються перейми і відчуваю по чуть чуть що то виливається, думала кров, а там водичка. подивився мене лікар після крапельниці на кресле- плодовий міхур цілий, це з шийки сукровиця, але шийка стала коротшою. поставили мені укол і сказала лягати спати, а сутички вже кожні 4 хвилини і водичка все ллється. вообщем медсестра подзвонила знову лікаря, поклали мене під гініпрал, щоб родову діяльність зупинити. а сутички все сильніше, води ллється більше. і медсестра вже викликала завідувачку патологією. мені пощастило, що вона чергувала в цю ніч, вона мене подивилася, відкриття вже 2 см було і явно води відходили. і тут же мене повезли в родзал. поки довезли на каталці, відкриття вже 5 см, ледве встигли всіх зібрати до мене, народилася моя дівчинка за двоє потуг в 5 ранку 4 березня (26 тижнів і 2 дні), закричала, її відразу під кисень, сердечко послухали і забрали. завідуюча під наркозом мене дочищают, плацента не хотіла відходити, сказала дуже в поганому стані плацента і пуповина, попередньо поставили діагноз запалення плодового міхура, тому й аналізи у мене були погані, коли народжувала лейкоцити в крові були вже 38. після пологів добу в реанімації, приходив дитячий реаніматолог, сказав, що моя крихітка 32 см і 870 грам, і що інфікований дитина, невідомо виживе чи ні і з якими наслідками. її перевели в дитячу лікарню, мене виписали тільки 8 березня, і я відразу побігла її провідати і перший раз на неї подивитися. така крихітка. вона втратила 100 грам, зараз нам 15 днів, набрала свою вагу як при народженні, дуже рухлива дівчинка, але досі боряться за її життя, забуває дихати, апарат допомагає, багато їсти кишечник не приймає. але ознак інфекції немає, сказали тільки чекати, все це дуже довго. незрозуміло тільки за що це моїй дитині. вибачте, що так багато написала, важко все це

Немає коментарів:

Дописати коментар