Соціально-моральний розвиток і виховання - Дошкільна педагогіка - Навчальні матеріали для студентів

Таблиця 13Содержаніе трудового виховання Види Самообслуговування Господарсько-битовойтруд Праця в природі Художній і ручна праця Виховні можливості різних видів праці Привчає дитини до самостійного задоволення особистих потреб, вчить піклуватися про себе, стежити за своїм зовнішнім виглядом; діти починають відчувати себе рівноправними членами сім'ї (колективу); формує звичку дбайливого ставлення до речей; привчає дитину до системного праці Прищеплює трудові навички з підтримки загального порядку, має суспільну спрямованість закладаються основи екологічної свідомості та світогляду, розвиває пізнавальні інтереси Задовольняє естетичні потреби людини; розвиває дрібну моторику і уточнює уявлення про навколишні предмети; розвиває творчі здібності Зміст Праця дитини, спрямований на обслуговування самого себе. У молодшому дошкільному віці при цьому основний акцент робиться на радість досягнень у процесі формування культурно-гігієнічних навичок, в старшому дошкільному віці увагу дитини притягується до естетичної стороні процесу У молодшому дошкільному віці - допомогу дорослому в протирання меблів, розстановці іграшок, пранні дрібних речей і т . п. Формується вміння зосереджуватися на одному занятті, доводити справу до кінця. У старшому віці - прибирання групової кімнати, ділянки, приготування їжі, ремонт книг, іграшок. Формується уявлення про значущість праці для всіх і особисто для кожного, вміння помічати й усувати безлад Спостереження та догляд за рослинами і тваринами, вирощування овочів, прибирання ділянки дитячого садка під керівництвом дорослого, практика колективних творчих справ (ландшафтний дизайн ділянки дитячого садка та ін.) та ін. Виготовлення виробів з природного матеріалу, паперу, картону, тканини, поролону та ін. Оформлення виставок, участь у зміні предметно-розвиваючого середовища групи, дизайн приміщень, прикраса ділянки дитячого садка до свят При цьому своєрідність процесу морального виховання дітей полягає у вирішальній ролі середовища і виховання в моральному розвитку дитини, у відсутності принципу взаємозамінності в процесі морального виховання і в гнучкості виховних впливів. В якості засобів морального виховання виступають: в ранньому і молодшому віці - мікросередовище; в середньому дошкільному віці - мезосреди; в старшому дошкільному віці - макросередовище (табл. 14) Таблиця 14Средства соціально-морального виховання (на прикладі засобів патріотичного виховання, розроблених С. ??А. Козлової) Микросреда мезосреди Макросередовище Раннійвозраст Младшійвозраст Среднійвозраст Старшійвозраст Я +++ Мама, тато Група Місто Символіка країни Члени сім'ї Дитячий садок Регіон Народи світу Будинок Гуртки Клімат Світова культура Сусіди Вулиця Країна Планета Двір Район Традиції Космос Культура Крім того, в якості засобів соціально-морального виховання можуть бути розглянуті: - ознайомлення дітей з різними сторонами соціального оточення, спілкування з людьми (дітьми та дорослими ); - організація їх діяльності (ігри, праця і т. д.), включення дітей в предметно-практичну діяльність, практика колективних творчих справ і гра; - спілкування з природою; - художні засоби: народний фольклор, музика, кіно-і діафільми , художня література, образотворче мистецтво та ін. Деякі автори виділяють і специфічні засоби, що відповідають різним напрямкам виховання дітей, наприклад відповідні засобам трудового та морально-трудового виховання (рис. 19). В якості одного з визнаних усіма дослідниками засобів морального виховання виступають і методи морального виховання. При цьому існує кілька класифікацій. Рис. 19. Засоби трудового виховання Класифікація В. І. Логінової заснована на активізації механізму морального розвитку в процесі виховання і включає такі методи: - стимулювання почуттів і відносин (приклад дорослих, заохочення, покарання, вимога); - формування моральної поведінки (привчання, вправи, керівництво діяльністю); - формування моральної свідомості (переконання у формі роз'яснення, навіювання, етичні бесіди). Класифікація Б. Т. Лихачова спирається на логіку самого процесу морального виховання і включає нижчеперелічені методи: 1) довірчого взаємодії (повага, педагогічні вимоги, переконання, обговорення конфліктних ситуацій); 2) виховного впливу (роз'яснення, зняття напруги, актуалізація мрії, звернення до свідомості, почуттю, волі, вчинку); 3) організації та самоорганізації виховного колективу в перспективі (гра, змагання, єдині вимоги). При цьому дуже важливо розуміння педагогом методичних прийомів, спрямованих на регулювання спілкування дітей у процесі спільної діяльності. Наприклад, до них відносяться такі прийоми: - пояснення необхідності працювати дружно, орієнтуючись на загальний результат при демонстрації способів спільно-роздільних і спільно-послідовних, спільно-розподілених дій; - навчання дітей взаємодопомоги радою, показом, спільним з однолітком виконанням справи, вказівкою на те, що виконувати роботу за іншого не означає допомогти йому, а навпаки, зробити йому гірше: не дати можливості навчитися робити самому; - нагадування послідовності етапів спільної роботи і випереджальний схвалення її результатів як результатів колективної праці; - роз'яснення дітям моральних правил поведінки, в яких були б дані зразки вчинків з точки зору їх впливу на формування позитивних взаємовідносин в дитячому колективі. Деякі автори виділяють специфічні методи соціально-морального виховання, які дозволяють реалізувати один із напрямів виховання. Зокрема, згідно С. А. Козлової, в якості методів патріотичного виховання застосовуються: - методи, що підвищують пізнавальну активність; методи, що забезпечують емоційність сприйняття; - методи корекції формуються у дітей уявлень про Батьківщину; - методи координації різних видів діяльності. Форми організації соціально-морального виховання можуть бути представлені в наступних видах: - організації спільної діяльності дорослих і дітей, під якою можна розуміти діяльність двох і більше учасників процесу соціально-морального виховання щодо вирішення завдань соціального і морального виховання на одному просторі і в один і той же час. Вона відрізняється наявністю партнерської позиції дорослого і партнерської формою організації (співробітництво дорослого і дітей, можливість вільного розміщення, переміщення і спілкування дітей у процесі освітньої діяльності), передбачає поєднання індивідуальної, підгруповий і групової форм організації роботи з вихованцями; - організації самостійної діяльності дітей, під якою розуміється спілкування і вільна діяльність вихованців в умовах створеної педагогами предметно-розвиваючого середовища, що забезпечує вибір кожною дитиною діяльності за інтересами та дозволяє йому взаємодіяти з однолітками або діяти індивідуально, а також міняти спосіб організації своєї активності: з спільно-роздільного і спільно-послідовного до спільно-розподіленого, пов'язаного з практикою колективних творчих справ. Конкретизація даних форм можлива в рамках визначення відповідного їм змісту виховання. Наприклад, в рамках морально-трудового виховання, згідно з дослідженнями Р. С. Буре, Д. В. Нечаєвої та інших вчених, виділяються форми, представлені на рис. 20. Можна визначити такі результати соціально-морального виховання: Соціальні і моральні почуття - переживання, пов'язані із задоволенням або незадоволенням прагнень дитини дотримуватися вимог суспільного життя, слідувати етичним нормам (сором, співчуття і т. Д.). Моральні почуття "виростають" з "соціалізованих" емоцій завдяки зразком поведінки і відповідним оцінним діям виховують дорослих. У моральних почуттях відбивається ставлення людини до вимог суспільної моралі: співчуття, любові, відповідальності, обов'язку і т. Д. Моральні почуття пов'язані зі світоглядом людини, її поведінковими установками, принципами і традиціями. Соціально-моральна культура - ступінь сприйняття особистістю культури суспільства, рівень пізнання людьми загальнолюдських гуманних норм і принципів моралі, підпорядкування своєї поведінки цим вимогам, боротьба за їх затвердження в життя. Включає освоєний особистістю досвід людства, який допомагає надходити морально у всіх життєвих ситуаціях, вирішувати проблемні питання, проявляти культуру почуттів і поведінки. Соціально-моральні якості - постійні якості особистості, які проявляються у всіх ситуаціях, пов'язані з прагненням людини (дитини) слідувати моральним нормам. Соціально-моральні цінності - орієнтири в поведінці соціальних груп, що дозволяють оцінювати соціальні явища, дії і вчинки людей, їхні уявлення про добро і зло з морального боку. "Морально лише те, що ви будете вважати добром згодом, а аморально - те, що згодом ви визнаєте злом" (Е. Хемінгуей). Рис. 20. Форми організації праці дітей