Дефектологічний словник - Загальне обов'язкове навчання аномальних дітей

обов'язкове навчання в спец. школах аномальних дітей, які досягли певного віку. Корінні зміни в навчанні і вихованні аномальних дітей в нашій країні настали після Великої Жовтневої соціалістичної революції. У перші ж. роки після перемоги Жовтня для всіх дітей, в тому числі і аномальних, були створені умови для отримання освіти, розроблені нові принципи навчання і виховання. Спочатку питаннями навчання і виховання аномальних дітей займався шкільно-санітарний відділ при Народному комісаріаті освіти. У 1918 р шкільно-санітарний відділ Наркомосу був переданий у відання Наркомату охорони, на нього було покладено завдання навчання і виховання, дефективних дітей. Важливу роль в організаційному оформленні установ для дефективних дітей зіграло постанову Раднаркому від 10.11.1919 р «Про погодження функцій народних комісаріатів освіти і охорони здоров'я в справі виховання і охорони здоров'я дефективних дітей». Ця постанова була необхідно, т. К. В перші роки становлення і організації навчання аномальних дітей ще не було чіткого поділу функцій між різними відомствами та організаціями по керівництву цим важливим де-лом. Так, питаннями дитячої дефективности займалися одночасно комісаріати народної освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення. Постанова від 10 / ХП-1919 вносило ясність у ці питання. На підставі його при Наркомосі у відділі охорони дитинства була створена спец. секція з питань навчання і виховання аномальних дітей. Уже в перші роки Радянської влади було поставлено питання про підготовку кадрів для навчання і виховання аномальних дітей. З цією метою в 1920 був виданий декрет Ради Народних Комісарів «Про державному інституті фізичної культури і державному інституті дефективного дитини». На останній покладалося завдання підготовки кадрів для спец. шкіл. У цей період починають створюватися спец. дитячі будинки для дефективних дітей. Всю турботу і матеріальні витрати по навчанню і вихованню аномальних дітей держава взяла на себе. У ці важкі для країни роки розрухи та громадянської війни формуються і розробляються нові принципи навчання і виховання аномальних дітей. Важливу роль у виробленні таких принципів і в організації та розвитку спец. установ для аномальних дітей зіграли проведені в 20-ті роки з'їзди і конференції: Перший Всеросійський з'їзд по боротьбі з дитячою дефективностью (1920 р) і Всеросійська конференція по боротьбі з дитячою дефективностью (1921 р). До участі у з'їзді та конференції були залучені представники громадськості - педагоги, медичні працівники, представники місцевих органів народної освіти. На з'їзді вирішувалися питання навчання дефективних дітей дошкільного віку, підготовки кадрів, створення єдиного центру по керівництву навчанням і вихованням аномальних дітей. У роботі з'їзду взяли участь: нарком освіти А. В. Луначарський, А. М. Горький, А. І. Єлізарова та фахівці-дефектологи Г. І. Россолімо, В. П. Кащенко, Н. М. Лаговський, Ф. А . Рау. Цей з'їзд і конференція зіграли велику роль у підготовці до загального і обов'язковому навчання аномальних дітей. Другий з'їзд по соціально-правову охорону неповнолітніх (СПОН) відбувався в листопаді-грудні 1924 На з'їзді працювала спец. секція з виховання та навчання дефективних дітей. З доповідями виступали Л. С. Виготський, Н. М. Лаговський та ін. Фахівці-дефектологи та представники громадськості; обговорювалися і вирішувалися питання структури і-типу спец. навчальних закладів для аномальних дітей, завдання і зміст навчання, питання диференціації дітей з порушенням слуху, мови та ін. аномаліями розвитку. У 1926 і 1929 рр. були проведені всеросійські конференції вчителів шкіл глухонімих. Важливою віхою в історії розвитку загального обов'язкового навчання аномальних дітей з'явилася Всеросійська конференція, проведена в 1930 р, де вперше було поставлено питання про загальне навчання аномальних дітей. Було прийнято рішення «домогтися до кінця п'ятирічки загального обов'язкового навчання глухонімих і суміжних з ними категорій хлопців -позднооглохшіх, тугоухих, алаліков, афазіков у віці 8-10 років». Країна готувалася до запровадження загального обов'язкового навчання. У 1926 р було видано постанову Раднаркому «Про установах для глухонімих, сліпих і розумово відсталих дітей і підлітків». У цій постанові були визначені типи спец. шкіл, уточнені і зафіксовані дуже важливі юридичні питання правового становища вчителів спец. шкіл. У 1927 р було прийнято постанову Ради Народних Комісарів «Про порядок введення загального обов'язкового навчання в РСФСР». У цій постанові сказано було також про обов'язкове навчання дефективних дітей. На основі цієї постанови Раднаркому Народний комісаріат освіти в 1931 р видав наказ «Про введення загального обов'язкового початкового навчання фізично дефективних, розумово відсталих і страждають вадами мови (логопатов) дітей і підлітків». Це і було фактично початком все-; загального обов'язкового навчання ано- мальних дітей. Після цього починає розширюватися мережа спец. шкіл для дефективних дітей за рахунок введення всеобучу та охоплення навчанням всіх дітей, які залишалися поза школою. У наступні роки партія і уряд постійно приділяли увагу навчанню і вихованню аномальних дітей. Було видано ряд важливих законів щодо поліпшення культурно-побутового, медичного обслуговування та працевлаштування аномальних дітей.