Психолого-педагогічна діагностика розвитку дітей раннього та дошкільного віку Мир вчителя - Міжнародний освітній інтернет-портал

Зміст Передмова Розділ I Науково-методичні основи психолого-педагогічної діагностики розвитку дітей раннього дошкільного возраста1.1 Психолого-педагогічна діагностика розвитку дітей - складова педагогічного процесса1.2 Особливості перебігу розвитку дитини до рожденія1.3 Особливості дітей з порушеннями психофізичного розвитку Розділ II Методичне забезпечення психолого педагогічної діагностики розвитку дітей першого року жізні2.1 Загальна характеристика психофізичного розвитку дитини першого року жізні2.2 Показники психофізичного розвитку дитини першого року жізні2.3 Комплексна методика спостереження та обстеження розвитку дитини першого року життя по лініях розвитку та критерії його оценкі2.3.1 Комплекс методик для спостереження і визначення якості фізичного і психічного розвитку дитини першого року жізні2.3.2 Комплексна експрес-методика обстеження пізнавального розвитку дитини першого року жізні2.4 Комплексні абілітації програми для розвитку дітей першого року життя Розділ III Методичне забезпечення психолого-педагогічної діагностики розвитку дітей другого року жізні3 .1 Загальна характеристика психофізичного розвитку дитини другого року жізні3.2 Показники психофізичного розвитку дитини другого року жізні3.3 Комплексна методика спостереження та обстеження розвитку ребенкавторого року життя по лініях розвитку та критерії його оценкі3.3.1 Комплекс методик для спостереження і визначення якості фізичного і психічного розвитку дитини другого року жізні3.3.2 Комплексна експрес-методика обстеження пізнавального розвитку дитини другого року жізні3.4 Комплексні абілітації програми для розвитку дітей другого року життя Розділ IV Методичне забезпечення психолого-педагогічної діагностики розвитку дітей третього року жізні4.1 Загальна характеристика психофізичного розвитку дитини третього року жізні4.2 Показники психофізичного розвитку дитини третього року жізні4.3 Комплексна методика спостереження та обстеження розвитку ребенкатретьего року життя по лініях розвитку та критерії його оценкі4.3.1 Комплекс методик для спостереження і визначення якості фізичного і психічного розвитку дитини третього року жізні4.3.2 Комплексна експрес- методика обстеження пізнавального розвитку дитини третього року жізні4.4 Комплексні абілітації програми для розвитку дітей третього року життя Список рекомендованої літератури "Дитина, подібно рослини, творить себе зсередини, і цей процес строго індивідуальний. Такий один із законів життя. Зовнішні умови служать дитині, як і рослині, "матеріальною базою", де вона черпає ресурси, необхідні для її живлення і росту. На нас лежить обов'язок наблизити до неї ці ресурси, створити для неї сприятливе живильне середовище ". (С. Френ) Передмова Зміни в суспільстві викликали нові соціальні процеси, торкнулися питань уваги і становлення держави до сім'ї, до дітей, усвідомлення необхідності прогнозування перспектив розвитку кожного дитини з раннього віку. Визнання Конвенції ООН про права дитини, Національної доктрини розвитку освіти України у XXI столітті, законів "Про дошкільну освіту", "Про охорону дитинства" сприяє забезпеченню оптимальних умов, як важливого базису повноцінного розвитку особистості майбутнього громадянина з раннього віку. Саме ранній вік є унікальним і визначальним для всього подальшого розумового, фізичного, мовного і емоційного розвитку дитини. Це період становлення функціональних систем, формування вищих кіркових функцій у результаті взаємодії дитини з навколишнім середовищем, що особливо інтенсивно відбувається в перші три роки життя. В цей період удосконалюються здібності мозку приймати сигнали із зовнішнього світу, переробляти і зберігати інформацію, формуються процеси сприйняття, наочно-дієвого і наочно-образного мислення, пам "яті, уваги, що створює базу для подальшого психічного розвитку. Тому відхилення в моторному, психічному, мовному і емоційному розвитку, які проявляються вже в ранньому віці, негативно впливають на подальший розвиток дитини, викликаючи труднощі в оволодінні читанням, письмом і рахунком, є причиною появи вторинних психологічних нашарувань і шкільної дезадаптації. У зв'язку з цим особливого значення набуває психодіагностика як галузь психології, спрямована на всебічний аналіз психічного, фізичного і мовного і особистості в цілому з метою виявлення та подолання недоліків розвитку. Основні завдання психодіагностики в спеціальній педагогіці і психології - встановлення первинного дефекту і цілеспрямована корекція виявлених порушень та попередження можливих вторинних наслідків. Самое раннє втручання з метою виявлення та подолання відхилень у розвитку дітей раннього віку та попередження їх наслідків є сьогодні актуальним і спонукає до розробки та систематизації діагностичних методик і дидактичних матеріалів для роботи з дітьми раннього віку в умовах ДНЗ, ПМПК та сім'ї. Пропонований посібник висвітлює методики спостереження та обстеження, спрямовані на своєчасне вивчення рівня психофізичного розвитку дітей раннього віку, зокрема першого, другого і третього року життя, і дає можливість виявити передумови можливого відхилення і визначити стратегію подальшого педагогічного впливу. Представлений комплекс методик спостереження психофізичного розвитку та обстеження пізнавального розвитку ґрунтується на багаторічному досвіді дослідницької та практичної діяльності психолого медико - педагогічного консультування дітей раннього дошкільного віку, дозволяє здійснювати контроль за ходом психофізичного розвитку таких дітей, які виховуються і навчаються в різних умовах, і своєчасно виявляти несприятливі фактори, що впливають на формування їхньої психіки. Керівництво рекомендується до широкого впровадження в педагогічну практику. Розділ I Науково-методичні основи психолого-педагогічної діагностики розвитку дітей раннього дошкільного возраста1.1 Психолого-педагогічна діагностика розвитку дітей - складова педагогічного процесу Орієнтація національної освіти на особистість дитини зумовлює нову стратегію виховання на основі гуманістичних принципів, що передбачає визнання особистості дитини найвищою суспільною цінністю. Особистість дитини - це продукт усього суспільства. У вітчизняній дитячої психології і дошкільної педагогіки давно визнана необхідність здійснення систематичного контролю за ходом психічного розвитку дітей, оскільки в період раннього та дошкільного дитинства відбувається активне формування особистості дитини, яке безпосередньо залежить від його соціально-культурних умов. Узгодити педагогічний процес з сучасними суспільними вимогами до дитини, які стрімко змінюються, допоможе, на думку вчених (Л. Артемова, І. Бех, Н. Гавриш, О. Кононко, І. Пінчук, Н. Побірченко, В. Тарасун, М. Шеремет та ін.), оновлення дидактичних основ освіти шляхом впровадження стратегії суб'єкт-суб'єктного виховання, здійснення особистісно-орієнтованого підходу. Основою реалізації особистісно орієнтованого підходу в процес навчання і виховання дітей дошкільного віку є педагогічне діагностування. Оскільки, починаючи з раннього дитинства, необхідно формувати особистість, здатну перемагати труднощі, орієнтуватися в нових ситуаціях, то діагностування розвитку дітей раннього віку покликане допомагати педагогам і батькам правильно будувати педагогічний процес. Адже з раннього віку заклад АЕТ СЯ тип людини, в се життя зберігає здатність змінюватися, активно будувати і перебудовувати свій внутрішній світ. Тому особливо важливо уважно вивчити всі сторони розвитку дитини в ранньому віці, тому що, як стверджує Масару Ібука (Японія) - "після трьох - уже пізно". У зв'язку з цим діагностування дітей раннього віку потрібно розглядати як загальний підхід до організації особистісно орієнтованого процесу виховання, спрямованого на забезпечення повноцінного індивідуального розвитку кожної дитини з народження. Крім цього, необхідно розрізняти діагностику як загальний підхід і діагностування - як складову процесу практичної педагогічної діяльності. Діагностика - це обгрунтування всіх аспектів дидактичного процесу, спрямоване на визначення його результатів. Діагностування є своєчасним виявленням, оцінка та аналіз перебігу як навчально-виховного процесу, так і індивідуального розвитку дитини. На необхідність такого діагностування вказують, зокрема, вчені Л. Божович, Л. Венгер, З. Гильбух, В. Мухіна, Н. Карпенко, Н. Серебрякова, А. Стребелева, В. Тарасун, М. Шеремет та ін. В обстеженні дітей раннього віку використовуються, як правило, нестандартизо методики, а саме ігрові методики зі знайомими дитині предметами - пірамідками, кубиками та ін. Процес обстеження проводиться в довільній формі, провідним методом є спостереження. Отже, діагностика розвитку дитини раннього віку - це цілеспрямоване, доброзичливе спостереження за дітьми в різних видах діяльності, застосування різноманітних індивідуальних завдань. Застосування в педагогічному процесі діагностичних методик з вивчення рівня формування провідної діяльності дитини покликані виявити природно народжені новоутворення, які піднімуть дитини з попереднього рівня вікового розвитку на наступний. Наповнюючись в процесі розвитку новим змістом, заломлюючись через особливості індивідуальності дитини, вони поступово утворюють унікальний ансамбль якостей майбутньої особистості. Однак, дослідження останніх років показали, що формування особистості дитини, що включає формування особистісного ставлення до навколишнього предметного і соціального світу, а також до самого себе, починається з перших місяців життя і має спиратися на збір інформації про дитину, як правило - це дані анамнезу життя батьків, розвитку дитини, з'ясовано зі слів батьків в процесі бесіди. Об'єктивний анамнез є частиною обстеження, базою для побудови плану обстеження і вибору методик. Тому, спеціаліст, проводить обстеження, повинен добре орієнтуватися у вікових нормах розвитку і враховувати індивідуальні умови розвитку дитини. Діагностування окремих сторін психічного розвитку та рівня психічного розвитку займає особливо важливе місце в сучасній педагогічній практиці, так як діти до трьох років переважно виховуються в родині (відпустка матері по догляду за дитиною «тривалий») і не охоплені системою суспільного виховання, де діагностування є складовою педагогічного процесу. Педагоги і батьки повинні орієнтуватися на образ дитини як особистості, керованої зсередини, як особи активної, самостійної і творчої, здатної приймати рішення щодо власного життя. Тому діагностування потрібно розглядати як: - обов'язковий процес у сімейному і громадському вихованні дітей; - засіб здійснення особистісно орієнтованого підходу у вихованні; - основу створення умов для індивідуального та особистісного розвитку та самореалізації кожної дитини; - провідне умова попередження виникнення інтелектуальних, мовних і соціальних порушень , проблем адаптації особистості дитини в сучасному мінливому суспільстві; - спосіб перевірки доцільності та результативності педагогічного впливу сім'ї, дошкільної установи і соціальних інститутів на дитину. Вищезазначене робить діагностування складової практичної діяльності дітей, педагогів і батьків. Як вважає О. Савченко, діагностуванням повинен володіти кожен педагог, так як психологічна компетентність педагога є умовою гуманізації навчально-виховної роботи та гарантією ефективності педагогічного процесу і розширює можливості педагогів самостійно вирішувати педагогічні проблеми. Сучасність вимагає від педагога глибокого дослідження особливостей і облік індивідуальності дитини. Предметом діагностування можуть бути: фізичне, психічне, мовне і соціальний розвиток, емоції, поведінку, а також індивідуальні особливості. Отже, визначаємо діагностування як основна умова особистісно-орієнтованого навчання та виховання дітей раннього дошкільного віку, що дозволяє виявити динаміку розвитку, передбачити результативність організації педагогічного впливу корекційних та профілактичних заходів. У ранньому віці важливий не тільки рік, але навіть місяць, тиждень і день. Тому дефіцит виховання в ранньому віці супроводжується непоправними втратами. Якщо дорослі на першому році житті не подбають про те, щоб дитина з 2-х місяців почав діяти з предметами і розвивав рухи пальців рук, то це на другому році життя істотно позначиться як на розвитку мови і мислення, так і на подальших успіхах дитини в будь-якої практичної і пізнавальної діяльності, бо відставання в психомоторному розвитку дітей раннього віку не компенсуються в повній мірі в наступні періоди його життя. Довгий час в Україні продовжувався спад в народженні дітей, який привів до зникнення в багатьох дошкільних установах ясельних груп. Сьогодні спостерігається поступове зростання темпів народжуваності, але молоді батьки, як правило, "не обтяжені" знаннями про власних дітей з питань виховання та розвитку новонароджених, дітей раннього віку, зокрема з особливостями в психомоторному, мовному, емоційному розвитку, які обумовлюють негативний вплив на подальший шкільне навчання дитини і є причиною шкільної дезадаптації. Практика переконує в тому, що в сучасному суспільстві чисельність дітей з порушеннями розвитку різко збільшилася, зокрема відчутна тенденція як до погіршення здоров'я дорослого населення, так і здоров'я дітей раннього віку - в 70% випадків сучасні діти народжуються з наслідками патології вагітності матері; у 60-75% дітей зафіксовані порушення в ранньому віці розвитку і т. п. При цьому спостерігаються якісні і кількісні зміни категорій дітей, об'єднаних поняттям "діти з проблемами в розвитку". Крім кількісного збільшення порушень розвитку, вони все частіше носять множинний характер, зачіпаючи як фізичну, так і психічну сфери, викликаючи порушення поведінки, деформуючи особистість дітей та ін. У зв'язку з цим підвищується значимість психологічних знань, в першу чергу батьків, медичних працівників, педагогів , психологів та інших причетних до цього процесу фахівців, а також психолого-медико-педагогічних служб, що надають комплексну допомогу дітям з проблемами в розвитку. Однією з таких моделей служб, успішно апробованої та впровадженої в Україні, стала психолого-медико-педагогічна консультація (ПМПК). Ця служба у своїй діяльності керується Конвенцією ООН про права дитини, чинним законодавством, займає важливе місце в системі навчання і виховання дітей з проблемами в розвитку. У вітчизняній спеціальній психології диференціальна діагностика будується на основі комплексного психолого-педагогічного та клінічного вивчення дитини. Саме ПМПК вирішує проблеми дитини на міжвідомчому рівні, об'єднуючи зусилля фахівців різних відомств: охорони здоров'я, освіти та соціального захисту населення. Метою діагностичного обстеження психомоторного розвитку дітей раннього віку є: визначення рівня розвитку дитини; планування педагогічної роботи, яка передбачає подальший розвиток дитини та створення йому відповідних умов або корекційна робота з дітьми з проблемами в розвитку. Раннє втручання фахівців та активну участь батьків може попередити або виключити необхідність компенсуючого навчання в старшому дошкільному віці. Тому одна з важливих практичних завдань сьогодення - раннє виявлення дітей з порушеннями психічного розвитку, або дизонтогенеза, їх диференційна діагностика. У понятійно-термінологічному словнику дається лаконічне визначення поняття "дизонтогенез" (від грец. Dis - розлад, ontos - суще, genesis - походження, розвиток) - порушення індивідуального розвитку організму. Вперше поняття "дизонтогенез" запропонував Швальбе в 1927р. Таблиця 1.1. У 4-5 міс. До 6 міс. Кількісна оцінка.