виховання дітей в корекційної школі

виховання в корекційної школі В даний час в корекційної педагогіки як ніколи гостро стоїть питання про важливість і значущість виховання дітей, які перебувають в умовах корекційної школи - інтернату. Така ситуація обумовлена ??рядом причин: 1. потреба суспільства в соціалізованих членах, що освоїли елементи культури, соціальних норм і ценностей2. різким розривом між утриманськими настроями випускників корекційних шкіл, з одного боку, і реаліями сьогоднішнього життя, продиктованими умовами ринку - з другой3. необхідністю інтеграції дітей та підлітків з обмеженими можливостями здоров'я в сучасну жізнь4. несформованістю механізмів продуктивного спілкування у випускників корекційних шкіл, які обумовлюють в перспективі їх потрапляння в антисоціальні угрупування, групи ризику. В умовах корекційних шкіл - інтернатів діти отримують допомогу, спрямовану на компенсацію будь - яких відхилень у розвитку. Процес виховання відіграє основну роль, так як він акумулює в собі роботу з формування особистості дитини, розвитку системи міжособистісних відносин, освоєння моделей комунікативної поведінки. Ці причини змушують по - новому поглянути на процес виховання дітей з обмеженими можливостями здоров'я: з позиції корекції відхиляється. В даний час в сучасній практиці організації виховного процесу використовуються різноманітні методи, що спираються на різні методології, які не завжди дають бажаний ефект. За останні роки накопичено чималий інноваційний досвід реабілітації дітей з особливостями розвитку, що спирається на нову стратегію по відношенню до дітей з обмеженими можливостями здоров'я. Суть цієї стратегії полягає в наступному: будь-яка дитина з обмеженими можливостями здоров'я не повинен бути соціальним інвалідом і потенційним баластом для оточуючих, своєї родини, держави в цілому, а повинен стати оптимально розвиненою особистістю, здатною на адекватне входження в суспільне середовище. У законі Російської Федерації «Про освіту» виховання розглядається як цілеспрямована діяльність, здійснювана в системі освіти, орієнтована на створення умов для розвитку і духовно - цілісної орієнтації, що навчаються на основі загальнолюдських і вітчизняних цінностей, надання їм допомоги у життєвому самовизначенні, моральному, цивільному та професійному становленні. Виховання - творчий цілеспрямований процес взаємодії вихователів і вихованців зі створення корекційно - розвиваючого середовища, яка і буде стимулювати діяльність дітей до освоєння і засвоєнню соціально - культурних цінностей суспільства, підвищенню рівня вихованості, що сприяють самоактуалізації та соціальної реабілітації особистості Звіти по практиці-Звіт про проходження практики , безкоштовні звіти по виробничій практиці. Важлива не тільки дидактична спрямованість виховного процесу, але і його корекційна орієнтація, що враховує специфіку дефекту особистості основного контингенту вихованців. У масовій школі дуже актуальне теза «саморозвитку особистості, самопізнання». Стосовно до корекційного установі цю тезу модифікується, т. К. Неможливо вимагати від розумово - відсталої дитини адекватного саморозвитку. Але і зводити процес виховання до засвоєння готових форм поведінки та їх відпрацювання методом багаторазових повторень - теж неприпустимо. Найбільш ефективною є діяльність, залучаються дітей у взаємодію з навколишнім світом і формує в ньому систему ціннісних відносин. Основним стрижнем соціалізації особистості є позиція виробника благ, що дозволяє вихованцю реалізувати самого себе. Відсутність такої діяльності дуже несприятливо позначається на становленні особистості вихованців. І коли педагоги нарікають на те, що їхні вихованці невдячні, нехай постараються проаналізувати свою педагогічно - організаторську роботу з позиції: чи був включений даний вихованець в систематичну трудову роботу з перетворення навколишньої дійсності: дизайн в побуті, шиття і в'язання, розведення рослин, садівництво. Якщо це починати робити з перших років, то саме цей напрямок буде виступати потужним перетворює початком корекції дефекту. Наш вихованець буде затребуваний, а не просто розглядатися як об'єкт педагогічного впливу, який потрібно натренувати на певні моделі поведінки. Для того, щоб виховання виступило в істинному розумінні цього поняття, організована діяльність повинна бути спільної, а учасники - партнерами. Діти дуже чуйно реагують на те, що вихователь любить (вишивати, пекти пироги, працювати на городі) і вміє і готові прийняти, освоїти цей соціальний досвід. На сьогодні найбільш виправданим є підхід до організації виховної роботи, при якому вся сукупність виховних засобів направлена ??на вироблення у кожного конкретного вихованця свого власного варіанту життя, гідного його як людину сучасного суспільства. Сьогодні вже мало просто передавати ціннісні відносини. Вихованець повинен сам набувати і формувати свою життєву позицію, бути здатним на розумний відбір, вироблення самостійних ідей. Мова йде про особистості, здатної на управління своєю поведінкою з опорою на існуючі стандарти, норми і закони суспільства. Орієнтуючись на положення Л. С. Виготського про те, що дитина засвоює лише той досвід, який був їм сприйнятий в процесі соціалізації можна виділити аспекти: -усвоеніе дитиною соціального досвіду, форм, методів, моделей поведінки-відтворення системи соціальних зв'язків, форм, моделей поведінки в активній діяльності дитини в соціальному середовищі. Статистика