Виховання звукової культури мовлення у дітей дошкільного віку з ОНР (наукова конференція видавництва "Молодий науковець")

- Оволодіння фонетикою, фонематики умови успішної підготовки до школи. У звуковій культурі мови виділяють два розділи: культуру речепроізношенія і мовний слух. Тому робота повинна вестися у двох напрямках: - розвивати артикуляційний апарат, голосовий апарат, мовне дихання і на цій основі формувати вимова звуків, слів, чіткої артикуляції; - Розвивати сприйняття мови (слухове увагу, мовний слух, основними компонентами якого є фонематичний, ритмічний слух). Характеристика дефектів звуковимови Мовний розвиток дітей з ОНР, зі стертою дизартрією характеризується рядом відхилень: більш пізніше, в порівнянні з нормою, розвиток мовлення. Перші слова з'являються у віці від 1,5 2х років; повільно йде накопичення словника. Використання фразової мови з 2 3х років (а в деяких випадках і з 3 4х років), притому мова таких дітей невиразна. Пізніше вона стає трохи більш ясною, але в цілому залишається фонетично несформованою. Проведена мною стартова діагностика стану звуковимови у дітей у старшій логопедичній групі з ОНР III рівня зі стертою дизартрією показало, що для даної категорії дітей характерно полиморфное порушення звуковимови. Порушення двох груп звуків (свистячих і шиплячих) відзначалося у 16,7% дітей; трьох груп (свистячих, шиплячих, або у 43,3% і понад трьох груп (свистячих, шиплячих, Сонора і простих за артикуляцією переднеязичних) у 40% обстежених дітей. Стартова діагностика показала, що діти в завданні на повтор трьох складних за звучанням слів (бак бик бік; миска ведмедик мишка), складових рядів з приголосними звуками, опозиційними по дзвінкості-глухість або м'якості-твердості (па-ба-па, ша-жа-ша, ро-ре-ро), слів зі складною складової структурою (велосипедисти, мотоциклісти, трактористи, транспорт, фотографуватися), виконують з численними помилками. Це свідчить про те, що формування фонематичного сприйняття не відповідає віковій нормі. Таке співвідношення можна пояснити наявністю у дітей зі стертою дизартрією певних порушень слухового сприйняття мови, у зв'язку з цим акустична близькість звуків чинить негативний вплив на засвоєння правильної вимови. Крім того, порушення фонематичного сприйняття не дає можливості дітям опановувати в потрібному ступені словниковим запасом і граматичним ладом, а, отже, гальмує розвиток зв'язного мовлення в цілому. Це означає, що усунення важких дефектів мовлення неможливе без спеціальної корекції фонематичного сприйняття. Педагогічні особливості виховання звукової культури у дошкільників з ОНР. Завдання педагогічної роботи з розвитку звукової культури мовлення Можна виділити наступні завдання по вихованню звукової культури мовлення: 1) формування правильної вимови звуків; 2) вироблення дикції; 3) робота над правильною вимовою і словесним (фонетичним) наголосом; 4) робота над ребуси правильністю мови; 5) формування темпу мови і якостей голосу; 6) виховання виразності мовлення; 7) розвиток мовного слуху і мовного дихання; 8) виховання культури мовного спілкування. Формування правильної вимови звуків. Навчання звуковимовленню здійснюється відповідно до етапів роботи над звуками, прийнятими в логопедії. Формування звуковимови здійснюється в три етапи: 1) уточнення рухів органів артикуляційного апарату; 2) виховання правильного, чіткого вимови звуку в словах; 3) закріплення звуку в словах і фразової мови Перший етап підготовчий, передбачає підготовку мовного апарату до оволодіння звуками мови. Завдання цього етапу: уточнити руху органів артикуляційного апарату. Типова структура процесу вивчення одного звука така: - Вироблення повітряного струменя - Вироблення необхідних рухів губ і язика - Вироблення вміння ізольованого вимови звуку (по наслідуванню або з механічною допомогою) З метою підготовки мовного апарату використовуються різноманітні вправи, які проводяться в основному в ігровій формі, що створює умови для багаторазового їх повторення. Вправи артикуляційної гімнастики діляться на статичні і динамічні. Статичні вправи націлені на розвиток у дітей уміння утримувати заданий артикуляційний спосіб («жабка», «Слоник», «Кішечка сердита», «Грибок», «Чашка») Динамічні вправи спрямовані на розвиток обсягу артикуляційних рухів («Солодке варення», «Гармошка »,« Конячка »,« Заведи мотор », ін). Розвитку моторики артикуляційного апарату служать різні ігри на звуковимову («Хто як кричить?», «Чий будиночок?»). Виховання мовного дихання. Завдання логопеда навчити дитину правильно дихати в процесі мовлення, усунути недоліки мовного дихання. Перш за все, у дітей потрібно розвивати безшумний, спокійний вдих без піднімання плечей. Робота з розвитку мовного дихання здійснюється поетапно: - вправи на розвиток фізіологічного дихання; - Дихальні вправи без участі мови; - Дихально-голосові вправи на матеріалі голосних звуків; - Дихально-голосові вправи на матеріалі приголосних дихально-голосові вправи на матеріалі складів; - Дихально-голосові вправи на матеріалі слів; - Дихально-голосові вправи на матеріалі речень, фраз. Мета пропонованих вправ: - розвиток сильного плавного ротового видиху; - Активізація губних м'язів. Для розвитку дихальної та голосової функції проводжу дихальні вправи. Вони спрямовані на вироблення правильного діафрагмального дихання, глибокого безшумного носового вдиху і тривалого ротового видиху (без надування щік) і формування тривалого мовного видиху. Посібник треба привішувати на рівні зору і артикуляційного апарату дитини за шнурочок. «Конячка» на липкій стрічці, грива і хвіст з штучних волосків, щоб дути, а також Морквина з бадиллям, Півник з хвостом їх пір'я, Рибки служать для вироблення сильної повітряного струменя. На силу видиху використовую «Яблучко з жучком» і петелькой, щоб тримати пальчиком і виконувати поддуваніе на долоні, Будиночок з фіранками, Чашка з «гарячим» чаєм. Листочки, Хмарка, Сніжинки з плівки і штучної шкіри, щоб можна було їх мити і, щоб довго служили і відповідали гігієнічним вимогам. Велике значення має правильне, розгорнуте пояснення логопедом вимог до дихання дітей з відтворенням зразка вдиху і видиху. Обов'язково домогтися розслаблення. Поступово діти привчаються до сильнішого видиху. При цьому потрібно стежити, щоб у дитини була правильна поза, щоб не настало напруга або стомлення. 2 етап основною. Виховання правильного, чіткого вимови звуку в словах. Це створення нової нервової зв'язку між звуковими, рухово-кинестетическими і зоровими відчуттями. Постановка звуків починається з легких і кінчається більш «важкими»; послідовність їх зберігається як для фронтальної, так і для індивідуальної роботи. У роботі використовується дзеркало. Обов'язково словесне пояснення способу артикуляції звуку. 3 етап закріплення і автоматизація звуків. Звук дається в різних звукосочетаниях, на початку слова, в середині, в кінці. 4 етап диференціація змішуються звуків. Виробляти вміння розрізняти звуки на слух і у власному вимові. Робота над диференціацією звуків починається тоді, коли обидва змішуються звуку можуть бути правильно вимовлені дитиною в будь-якому поєднанні і все ж вживаються не завжди вірно і один звук підміняється іншим. Етапи формування фонематичного слуху 1 етап впізнавання немовних звуків. На цьому етапі в процесі спеціальних ігор у дітей розвивається здатність впізнавати і розрізняти немовні звуки. Одночасно ці ж заняття сприяють розвитку слухового уваги та слухової пам'яті (без чого неможливо навчити дітей диференціювати фонеми). Неречевой слух сприйняття шуму води, вітру, побутових шумів, звуків музики. 2 етап розрізнення висоти, сили, тембру голосу на матеріалі однакових звуків, слів, фраз. Саме формулювання розкриває сутність роботи на цьому етапі. 3 етап розрізнення слів, близьких за своїм звуковим складом. Уміння перетворювати слова на цьому етапі позитивно впливає на формування всієї фонетичної сторони мови, в тому числі складової структури. 4 етап диференціація складів. Дитина вже підготовлений до того, щоб навчитися розрізняти склади. 5 етап диференціація фонем. Починати роботу потрібно обов'язково з диференціації голосних звуків, тому що їх простіше сприймати, виділяти і диференціювати в словах. 6 етап розвиток навичок елементарного звукового аналізу Особливості роботи з формування звукової культури мовлення у дітей з ОНР Вироблення дикції. Формування звуковимови тісно пов'язане з виробленням дикції. Завдання педагога при формуванні хорошої дикції полягає в тому, щоб зміцнювати і розвивати за допомогою спеціальних вправ артикуляційний апарат дітей, вчити їх правильно і чітко вимовляти всі звуки рідної мови, розвивати мовний слух, виробляти помірний темп мови. Для формування дикції у дошкільнят логопатов можна використовувати ряд ігор на звуконаслідування, дещо змінивши при цьому вимоги до дітей. Показуючи зразок вимови звукосполучення, вчитель-логопед робить дуже чіткі рухи ротом, голосний звук злегка простягає (але говорить його легко, не ударно). Апарат дикції значно формується саме в логопедичних іграх, коли діти вчаться робити активні правильні рухи губами, відкривати рот в процесі мовлення. Для вдосконалення дикції використовуються чистоговорки та скоромовки. Робота над словопроізношеніем, наголосом і орфоепією. Особливе значення ця робота має, коли діти спотворюють складової склад слова. Для збереження правильної структури слова важливий неквапливий темп мови, плавність виговаріванія. Ці якості добре виховуються у дітей в хороводних іграх з співучим текстом, при уповільненому читанні потешек. Для роботи над словопроізношеніем використовуються дидактичні ігри («Доручення», «Магазин»). При проведенні їх з дітьми логопатами бажано спочатку використовувати такі іграшки, назви яких діти вимовляють легко, а потім і більш складні. В цілому орфоепічна правильність дитячої мови формується шляхом наслідування мови дорослих. Формування темпу мови і якостей голосу. Важливо привчати дітей до мови середнього темпу, плавною, без зайвих зупинок. У цьому логопеда і вихователя допоможуть індивідуально спрямовані прийоми: зауваження («Я не зрозуміла, що тобі дати, скажи повільніше!»), Сполучена мова. Кращий прийом проведення хороводів, рухливих ігор з співучим текстом, і при цьому супровід мови рухами. Для формування сили і висоти голосу можна використовувати рухливі ігри, в яких потрібно промовляння упівголоса. Промовляння скоромовок, ігри «Перекличка», «ауканья», «Відлуння» розвивають гнучкість голосу. У дітей викликають інтерес завдання, виконуючи які вони вчаться змінювати висоту голосу. Наприклад, розглядаючи іграшки або картинки, що зображують тварин та їх дитинчат, вимовляють звуконаслідування з різною висотою голосу. Ширше потрібно використовувати і дидактичні розповіді зі звуконаслідуванням. Виховання виразності мовлення. Педагог має великі можливості для впливу на інтонаційну виразність мови. Дуже важливо виховувати інтонації, які будуть необхідні дитині в його повсякденному житті. Є ряд ігор і хороводів, де текст, найчастіше фольклорний, вимовляється з особливо яскравими інтонаціями. Вихідним прийомом є зразок виразного читання. Дуже ефективний прийом читання в особах (за ролями). Матеріалом можуть служити короткі вірші, потішки, жарти. Читання супроводжується ігровими діями і рухами дітей, сприяють природності, як би мимовільності інтонації. Жвавості і природності інтонації сприяє включення в текст потешки (вірші) імені кого-небудь з дітей, присутніх на занятті. Формування мовного слуху. У роботі з формування мовного слуху велике місце займають дидактичні ігри на розвиток слухового уваги, т. Е. Вміння почути звук, співвіднести його з джерелом і місцем подачі. Використовуються музичні інструменти і озвучені іграшки, щоб діти привчилися розрізняти силу і характер звуку. Дітям пропонується вслухатися в звукову мову, розрізняти на слух її різноманітні якості, «відгадувати» їх. Удосконалення слухового сприйняття, фонематичного слуху це своєрідна підготовка дитини до майбутнього оволодіння звуковим аналізом. Робота з навчання звуковому аналізу слова готує до навчання грамоті. Перемиканням уваги від семантики слова до його звуковим складом, тобто до вміння почути в слові окремі звуки і зрозуміти, що вони розташовані в певній послідовності. Звуковий аналіз є вищим ступенем фонематичного сприйняття, здатності сприймати і розрізняти звуки мови (фонеми). У роботі по вихованню звукової культури мовлення у дітей вчитель логопед повинен враховувати особливості мови кожної дитини. Такі характеристики звукової культури мовлення, як темп, гучність, дикція, багато в чому залежать від індивідуальних особливостей дитини, від її темпераменту, умов виховання і тієї мовної середовища, що оточує дитину. Спеціальна корекційна робота навчить дитину в залежності від мовної ситуації змінювати як силу голосу, так і темп мови, користуватися виражальними засобами мови доречно і усвідомлено. І ця робота проводиться систематично. Література: 1. Алексєєва М. М., Яшина Б. І. Методика розвитку мови і навчання рідної мови дошкільнят: Учеб. посібник для студ. вищ. і середовищ. пед. навч. закладів. 3-е изд., Стереотип, М .: Видавничий центр «Академія», 2000, 400 с. 2. Болотіна Л. Р., Мікляева Н. В., Родіонова Ю. Н. Виховання звукової культури мовлення у дітей в дошкільному навчальному закладі. Методичний посібник. М .: Айріс прес, 2006. 3. Гвоздьов А. Н. Питання вивчення дитячої мови / А. Н. Гвоздєв. СПб .: «Детство- Пресс», 2007. 472 с. 4. Давидович Л. Правильно говорить ваша дитина // Дошкільне виховання. 2003, № 8 5. Епифанцева Т. Б., Киселенко Т. Є., Могильова І. А., Соловйова І. Г., Титков Т. В. Настільна книга педагога-дефектолога. Ростов-на-Дону .: Фенікс, 2005. 6. Катаєва А. А .. Стребелева Е. А. Дидактичні ігри в навчанні дошкільників з відхиленнями у розвитку. М .: Владос, 2004.