Нова газета кубани: Сім'я чи школа?

Володимир Громов, депутат Законодавчих зборів Краснодарського краю, отаман Кубанського козачого війська в 1990 2007 рр. Думаю, що основна роль у вихованні відводиться сім'ї. І, зрозуміло, кращий варіант, коли сім'я повна є батько і мати; чого, на жаль, зараз ми не маємо, це по-перше. По-друге, борг батьків виховати дітей в працьовитості та повазі до батьків, до старших, які дали їм життя, вклали душу і серце. І, звичайно ж, прищепити любов до культурних цінностей і традицій свого народу. Не секрет, що найважливішу роль у вихованні грала радянська школа, сучасна ж вирощує ледарів і нероб. Подивіться, в нинішній школі учні не прибирають класи, не беруть участь в якій-небудь трудової діяльності. У підсумку, атестат зрілості отримує людина, яка хоче заробляти по сто тисяч, нічого не роблячи. На мій погляд, школа повинна збільшити свою роль у вихованні дитини, проте в сучасних реаліях це дуже складно. Результат може бути досягнутий тільки при одній умові об'єднанні спільних зусиль сім'ї та школи. Власне, організація сучасної освіти є основна причина всіх проблем з поколінням, його вихованням. Ігор Коломійцев, депутат Міської думи МО г. Краснодар Ніколи не вважав себе зразковим сім'янином, але моя позиція така, що дітей має виховувати саме сім'я. Тому що в школі здобувають освіту. Я сам свого часу викладав і розумію, що займатися вихованням як таким в принципі неможливо. Виховує дітей, насамперед, батько. І навіть не тим, що він говорить, а своїм власним прикладом, тим, як він живе. Якщо в сім'ї не п'ють, то дитина навряд чи стане алкоголіком. Якщо в сім'ї не лаються, то й чадо не стане цим займатися. Тобто виховувати нащадків потрібно власним життям. На мій погляд, основний принцип виховання це любов. Діти повинні зростати в її променях. Якщо ж у сім'ї її немає, між батьками не пробігає іскра, то і дитина перенесе це в своє життя. Надалі йому буде дуже складно. Аскер Сохт, керівник громадської організації «Адиге Хасе» Краснодарського краю: Система сімейно-шлюбних відносин і традиції виховання, на мій погляд, не потребують якихось «ноу хау». За багатовікову історію мого народу склалася певна універсальна система цінностей, якої ми і намагаємося слідувати. Так, в адигською суспільстві є правила виховання хлопчиків і дівчаток. Це різні підходи. Але є й спільні цінності. Певна дистанція між дітьми і батьками, увага до чужих дітей. Що стосується відмінностей виховання дітей різних статей, то коротко вона відрізняється дотриманням дистанції по відношенню до хлопчиків і трепетному відношенню до дівчаток. До них-то в традиційній адигської сім'ї ставляться з особливим пієтетом. Слабка стать аж до заміжжя не задіяний якихось роботах, навколо них формується сама комфортна соціальна ситуація. Хлопчиків, навпаки, виховують в строгості й слухняності. Я виховую дівчаток, і, зрозуміло, вони оточені увагою всієї нашої родини. І для нас дуже важливо передати їм всі цінності свого народи. Щоб вони були вихованими, освіченими, інтелігентними, культурними. Втім, це не тільки багатовікові цінності сучасного світу в 21 столітті. Думаю, всі батьки прагнуть саме до цього. Олексій Аліферов, член Громадської Ради МО г. Краснодар, менеджер великої міжнародної компанії. Якщо сподіватися, що школа буде брати участь у вихованні дитини, значить, дозволити це робити державі, що може призвести до найнесподіваніших наслідків. У пам'яті ще свіжі події радянської епохи. На мій погляд, займатися вихованням зобов'язані батьки. І робити це так, як вважають за потрібне, прищеплювати їм свою систему цінностей. Всі люди різні. І якоїсь системи бути просто не може за визначенням. У мене ще немає дітей, але я вже уявляю, як буду їх виховувати. Насамперед, вони повинні рости чесними і справедливими. Що стосується якогось універсалу, то він, по-моєму, є в Біблії. Головний скарб людини це його свобода. Якщо вийде так, що моя дитина не приймає мою систему цінностей, сформує свою, буду тільки вітати. Підготував Володимир ПРИХОДЬКО